Історія

Історія

З найдавніших часів на теренах Вовчанська селились люди. На території сучасного міста Вовчанськ і поблизу нього знайдені пам’ятки археологічних культур, 2 неолітичні поселення відносяться до V-IV тисячоліття до н. е., кургани ранньобронзового віку III тисячоліття до н. е., археологічні пам’ятки, поселення черняхівської культури ІІ-VI століття до н. е., а також городище і 5 поселень VIII-ІХ століть салтово-маяцької культури. Під час проведення археологічних розкопок було знайдено вовчанське городище, яке відноситься до кінця першого тисячоліття нашої ери.

1638 року козаки з Придніпров’я почали заселяти береги Сіверського Дінця — Чугуївське городище, Верхньосоалтівське городище.

1674 року уряд Російської імперії віддав незаселені землі по річці «Вовчі Води» (сьогодні вона зветься Вовча) Мартину Старочудному, та дозволив йому запрошувати на них козаків-переселенців з Наддніпрянської України, росіян приймати було заборонено. Це вважається початком заселення Вовчанщини. Саме місто, під назвою «Вовчі Води» вперше згадується 1688 року — як сотенне містечко Харківського козачого полку.

Герб Вовчанська

Герб Вовчанська

1780 внаслідок адміністративної реформи став повітовим містом Вовчанського повіту Харківської губернії, і за ним було офіційно закріплено назву Вовчанськ.

За даними на 1864 рік у місті мешкало 9263 особи (4726 чоловіків та 4537 жінок), налічувалось 1495 дворових господарств, існували дві православні церкви, повітове та парафіяльне училища, лікарня, поштова станція, два цегельних, салотопний, салосвічковий та броварний заводи, паровий млин, відбувалось 9 ярмарків на рік та 3 базари на тиждень.

За даними перепису 1897 року кількість мешканців зросла до 11 020 (5 503 чоловіки та 5 517 жінок).

На початку XX століття Вовчанський повіт займав друге місто по темпам розвитку (зокрема соціальної інфраструктури та освіти) після Московського у Російській імперії.

Станом на 1914 рік кількість мешканців міста зросла до 15481 особи.

Прапор Вовчанська

Прапор Вовчанська

12 квітня 1923 року в Україні була проведена адміністративно-територіальна реформа. Вовчанський повіт був поділений на 8 районів: Білоколодезянський, Великобурлуцький, Вовчанський, Жовтневий, Печенізький, Рубіжанський, Хотімлянський та Шипуватівський. 1923 року за адміністративної реформи перетворився на районний центр. На 1 січня 1924 року населення Вовчанського району становило 27 329 осіб.

Місто постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Вовчанську, Заводах Перших, Заводах Других, Чапліївці, Гергелівці — 1789 людей.

10 червня 1942 року місто було окуповано вермахтом, вигнано нацистських окупантів Червоною армією в серпні 1943 року.

Економіка

У Вовчанському районі має розвиток сільське господарство (зернові культури, соняшник). Важливим промисловим підприємством району є Вовчанський олійноекстракційний завод. Серед інших підприємств міста: Вовчанський агрегатний завод, Вовчанська взуттєва фабрика, Вовчанський м’ясокомбінат.

Демографія

1786 року населення міста становило 2655, 1889 — 6023, 1991 — 24300, 2001 — 20695 осіб. В кінці XVII століття відбувався великий рух переселенців з Правобережної України на Слобожанщину. Російська влада для зміцнення південних кордонів Російської імперії, охоче приймав вихідців з Правобережної України (у документах іменували черкасами). За конфесіональною приналежністю абсолютну більшість населення на XXI століття складають православні християни. Більша частина населення (80 %) — українці, проживають також: росіяни, вірмени, цигани.